Часто турбує тривога та страхи, є проблеми із самореалізацією, з власним батьківством та дітьми. Не вдається відчувати задоволення та радість від життя? Все це пов’язано з Внутрішньою Дитиною – дитячою частиною психіки, яка є у всіх, незважаючи на вік.
Внутрішня Дитина – це наш дитячий досвід. Переживання, реакції з дитинства, почуття, бажання, спонтанність, природність, цікавість. Дозвіл собі розслаблятися, відпочивати, отримувати задоволення. Радість від життя, здатність бачити світ не чорно-білим, а різнобарвним. Творчість у будь-якому вигляді, креативність. Енергія.
Але у Внутрішньої Дитини є і інша сторона – це наївність, капризність, інфантильність, дитячий травматичний досвід, страхи, стан жертви. Коли ми знаходимося у стресі, не знаємо, що робити, коли нас захоплюють спонтанні емоційні реакції (гнів, агресія, істерика..)
Саме дитяча частина боїться змін, нового. Їй страшно дорослішати, відокремлюватися від батьків навіть у дорослому віці. Налякана Внутрішня Дитина ховається за прокрастинацією, невпевненістю в собі, іноді лінощами, опирається на шляху до досягнення мети.
Людина намітила собі цілі, склала план, проте не може розпочати. При чому її внутрішня більш доросла частина уже готова до цього. Та якщо дитячої частини занадто багато, тоді у людини багато страхів, у чомусь вона інфантильна, залежна від думки оточуючих, батьків, партнера. Їй важко спиратися на себе, починати щось нове, рухатися до мети.
Позиція дитини, з однієї сторони не дає рости, а з іншої – вигідна, тому що не потрібно «напружуватися», непотрібно шукати виходи, рухатися вперед, виходити із зони комфорту. Можна ображатися і завжди буде хтось винуватий, адже це той інший мав подумати, як зробити, що сказати, тільки не я. Часто у всьому винна доля.
Тут нам важливо заспокоїти Внутрішню Дитину. Працювати із страхами, невпевненістю, розвивати самостійність, відповідальність, дисциплінованість, піднімати самооцінку, знаходити внутрішні опори, тобто більше активувати внутрішнього Дорослого.
Інша крайність. Найчастіше буває у людей, які рано подорослішали, дуже зібрані, «правильні», надмірно відповідальні, вимогливі, часто це перфекціоністи, активні і зовні незалежні. Вони зосереджені на ефективному плануванні свого часу, щоб можна було зробити якомога більше. Це нормально. Проте як правило в таких людей є проблеми з відпочинком. Вони якби переступають через свої почуття «Зберись і роби».
Це буде проявлятися не тільки у професійній сфері, а буде поширюватися і на інші сфери життя. Ну ось наприклад мама, яка звикла буди завжди зібраною, адже у неї діти, не може розслабитися, тому що на ній велика відповідальність. Проблема тут у тому, що такі люди свою Внутрішню Дитину подавлюють. Вони не в контакті зі своїми емоціями, своїм тілом, не відчувають задоволення.
Коли людина довший час була ефективна, надмірно відповідальна, була ввесь час у великій напрузі, то в якийсь момент вона здає, не може взяти себе в руки, тому що Внутрішня Дитина ігнорувалася. А контакт із Внутрішньою Дитиною, допомагає нам відновитися, наповнитися енергією. Людина може робити якісь не обдумані вчинки. Це можуть бути різні покупки, особливо речей які не потрібні, або які ми купляє на останні чи кредитні гроші, а пізніше шкодує про це.
Часто такі люди успішні у професії чи бізнесі. Завзято працюють. Це допомогло їм добитися цього успіху. Та в якісь мірі вони забули про себе, свої радості, задоволення. Тут Внутрішня Дитина забута, покинута. Не до неї, треба працювати, досягати. Людина переступає через почуття, забуває коли відпочивала, не вистачає часу на себе.
Тоді Внутрішня Дитина плаче через симптоми, через психосоматику, депресивні чи тривожні розлади, ті самі панічні атаки. Або свою дитячу частину людина проектує на своїх дітей. Власні діти, здаються слабкими, безпорадними, хворобливими. Ті самі тривожні та гіперопікуючі матері.
Професійне чи емоційне вигорання, говорить про те, що про Внутрішню Дитину не піклувалися. Зазвичай це тягнеться із дитинства. Які б ми не були відповідальні нам потрібно звертати увагу на наші почуття, на те, як ми можемо розслабитися, відпочити, отримувати задоволення від життя. Що з нашими бажаннями та потребами і навіть з базовими, такими як сон, їжа, тілесні задоволення, в тому числі і секс.
Важливо направляти свою увагу на те, що викликає інтерес, на те що нам приємне. Подумати, чим можна наповнити життя, щоб отримувати задоволення. Намагатися особливим чином піклуватися про себе, відпочивати, реалізовувати свою творчість. І це повинно стати частиною нашого життя.
