В кожної людини є природна всім потреба бути реалізованим. Проте реалізація дорослого дуже сильно відрізняється від потреб дитини. І якщо людина застрягає у минулому, керується дитячими страхами, тільки дитячими хотілками, то людині складно перейти в дорослу позицію і бути реалізованим.
Це завжди вибір.
Але якщо хочеться великих грошей, то треба запам’ятати: маленькі гроші – для дітей, великі – для дорослих. Будувати стосунки – це теж про дорослих. Маленькі можуть втікати, ображатися, впадати в істерику, підлітки можуть лаятися. І тільки дорослі будують: любов, дружбу, бізнес, кар’єру, стосунки із дітьми.
Що значить доросла позиція?
Наше Я складається з багатьох субособистостей. Субособистість – це наша внутрішня фігура, его стан, певна частина у нашій психіці і їх може бути багато. Самі відомі внутрішні частини описані американським психотерапевтом Еріком Берном: Дитина, Дорослий, Батько. І ось ці всі фігури нам важливі.
Та що часто буває?
Людина живе більше у двох станах Дитина і Батько, а для Дорослого місця залишається зовсім мало. Коли фігура внутрішнього Дорослого слабо розвинута, у людини виникає багато проблем.
Хто такий внутрішній Дорослий?
Це відчуття самоповаги, впевненості, віри у себе. Це свобода бути собою, розуміти та проявляти себе, свої думки, почуття, бажання, досягати свої задуми. Це здатність брати на себе відповідальність, проявляти свою активність.
Це воля, самодисципліна, задоволення як і від власного існування, так і від взаємодії з іншими людьми. Адекватна оцінка себе, своєї зовнішності, продукту своєї діяльності.
Сильне Его це і є внутрішній Дорослий. А от роздуте Его це вже про егоїзм та нарцисизм. А при нарцисизмі якраз формується хибне Его під яким приховане справжнє. І це не про любов до себе. У нарцистичних людей взагалі проблема з любов’ю до себе та любов’ю до інших.
Що відбувається коли внутрішній Дорослий слабкий, а внутрішня Дитина велика?
Тоді людина може багато прокрастинувати, лінитися. У неї слабка воля, їй важко зосередитися, зібратися, сфокусуватися на наміченій меті. Часто починає і кидає, не може закінчити те що почала.
Позиція Дорослого – я впораюся, у мене вийде. Позиція дитини – у мене не вийде, я не впораюся, мені завжди потрібний хтось, хто вирішить мої проблеми.
Це та сама історія коли багато страхів, їх трудно подолати. Коли не зрозуміло чого взагалі хочеться, що робити. В людини багато сумнівів їй завжди складно приймати рішення по різним причинам.
В дорослій позиції теж виникають сумніви, проте вона більше реалістично дивиться на те, що може бути, готова ризикувати. Вона переконана в тому, що робить все що може. Разом з тим приймає той факт, що щось може не вийти.
І навіть якщо не вийде, це не катастрофа, а чергова життєва задача, яка потребує рішення. Також розуміє, що є речі на які вона не може впливати і тоді знаходить в собі сили це витримати, пережити.
Це і емоційна нестабільність. Людині дуже складно стримувати свої емоції, ідентифікувати, контролювати. Вона вважає, що причиною її емоцій є інший. Тобто не вона управляє своїми станами, а ви інший має щось зробити, щоб їй було добре.
Та річ у тому, що коли віддавати відповідальність за свої емоції іншому, тоді людина починає бути залежною як дитина. Адже дитина не може справитися із своїми емоціями і її заспокоює мама. А коли людина відповідальна за свій стан, вона розуміє, що емоції це її продукт і тоді щось із цим робить.
Так само коли у людини велика внутрішня Дитина, то вона постійно очікує, що інші повинні здогадатися, що їй потрібно. Повинні задовольняти її потреби, бажання, вирішувати за неї, захищати. Людина завжди чекає від іншого якихось дій. А коли цього не має – ображається, агресує, пред’являє претензії, впадає в істерику.
Це така позиція немовляти, коли мама прийде і накормить. Якщо людина не може сама задовольнити свої потреби, бажання, а чекає завжди від інших, у неї буде постійно голод. Вона не буде відчувати задоволення. Те що дають інші – вона не хоче, а те що хоче – не може взяти, тому постійно відчуває дефіцит чогось і від цього незадоволена.
Дорослий розуміє, що він сам може задовольняти все те, що йому потрібно. Розуміє, що інші можуть допомогти і можуть відмовити навіть, якщо пообіцяли. І це не буде викликати сильні переживання. Людина не намагається підлаштувати світ під свої правила, а готова приймати різні події в житті.
Якщо у людини занадто велика внутрішня Дитина, тоді вона постійно хоче всім подобатися. Людина наче зайнята не своєю справою, а тим як на неї реагують, чи посміхаються їй. Адже від того захоплюються нею чи ні, залежить її самопочуття.
Вона тратить багато сили та енергії, щоб справити враження на іншого, а пізніше ображається, що її зусилля не оцінили. І це знову ж таки дитяча потреба, адже дитиною всі захоплюються, радіють та хвалять.
Дорослий розуміє, що він уже достатньо хороший і йому не потрібне ось це постійне підтвердження хорошості із зовні.
Щоб розвинути Дорослого важлива поступова, тривала і регулярна робота. Як це зробити, можна подивитися у відео:
