Все наше життя складається з невизначеності. Якщо спробувати не брати до уваги складні події, то навіть у сприятливий час, жоден із нас не знає, що з ним трапиться за п’ять хвилин, що буде завтра чи через рік.
Проте, наша психіка добре пристосувалася до цього стану. Тож переважна більшість із нас не думає про це щохвилини, і у побутових питаннях у нас не виникає із цим проблем. А от коли виникають більш складніші ситуації, то тоді ми сильно відчуваємо цей стан невизначеності. Коли цього багато, тоді іде накопичувальний ефект, у нас виникає безсилля, ми відчуваємо себе безпорадними, як наслідок росте рівень тривоги.
Є поняття резильєнтності — це про внутрішню стійкість, це здатність особистості відновлюватися і продовжувати діяльність навіть тоді, коли все йде не так, як задумувалося, отримувати новий досвід, проживати ці події. Виховання в собі цієї здатності дає нам змогу підвищувати свою стресостійкість та переживати невизначеність із найменшими втратами для особистості.
Що нам може допомогти розвинути цю здатність, здобути внутрішню стійкість і віднайти внутрішні опори.
Прийняти, що невизначеність – це частина нашого життя і навіть коли у нас немає проблем глобального характеру, ми в стані спокою чи в ми в безпеці, тобто у нас все у нормі, ми все рівно не знаємо, що може бути завтра, що може бути у майбутньому. Абсолютно нормально, якщо ми чогось не знаємо. Коли ми це усвідомлюємо, то уже знижується рівень тривоги і ми відчуваємо себе краще.
Контакт із своїми емоціями. Багато людей до цих пір вважають, що почуття це про слабкість і їх потрібно подавляти, ігнорувати, не потрібно звертати увагу. Вміння розуміти, усвідомлювати свої почуття, справлятися з ними, направляти собі на благо, якраз і говорить про внутрішню силу і стійкість. На протязі дня запитуєте себе: Яку емоцію я зараз переживаю? Саме ця емоція корисна зараз для мене чи ні? Як часто я переживаю цю емоцію? Які думки чи події викликають в мене це почуття?
Далі важлива саморегуляція. Ви розумієте, розпізнаєте, усвідомлюєте свої почуття і тоді задаєте собі запитання: Як я можу справитися із цими емоціями? За допомогою яких технік я можу врегулювати свій стан, до більш менш нормального?
Усвідомлення своїх потреб і бажань. Я часто спостерігаю у своїй роботі, що люди не зовсім розуміють свої потреби, не знають чого вони хочуть. Зливаються з іншими людьми, їх бажаннями, думками, емоціями. Для таких людей абсолютною опорою виступають інші люди- це батьки, родичі, різні авторитети, які говорять, що потрібно робити, як робити. А коли не має цих людей поруч, то опора втрачається.
Тому потрібно відокремлювати себе від інших людей. Частіше задавати собі питання: Чого я зараз хочу? Як я можу задовольнити своє бажання? Чи співпадають мої можливості із бажаннями? Це моя точка зору, це мій погляд, чи це я десь підхопила? Це думка моїх батьків, моїх друзів, близьких, а може з інтернету? А як я вважаю? Такий процес самоаналізу допомагає зрозуміти себе, налагодити контакт із самим собою і це теж про внутрішню стійкість.
Проводити межі між роботою і відпочинком. Це часте явлення, коли людина багато працює, вчасно не відпочиває, іде виснаження і тоді набагато складніше справлятися із труднощами. А от розуміння того, що потрібно відпочити, підзарядитися, як це зробити, розуміння своїх ресурсів, тому, що у кожного вони свої, допомагає відновлюватися і робить нас більше стійкими.
Важливо пам’ятати про тіло, як можна його підтримувати, адже відчуття внутрішньої опори дуже сильно пов’язано із тілом. Так само можна задавати собі питання на протязі дня: «Які відчуття у тілі? Можливо мені зараз потрібно порухатися. Турбуватися про тіло можна по різному, допомагає фізична активність. Це може бути ходьба, гімнастика, масаж, любі тілесні задоволення, які підходять вам.
Позитивне мислення. Як говорив швейцарський психолог, який пережив концтабори «У людини можна відібрати все, крім одного: останньої волі людини – вибирати власне ставлення до будь-яких обставин, вибирати власний шлях!»
Тому посилюємо роботу позитивного мислення. Налаштовуйте себе з самого ранку на гарні думки. Не починайте день із соціальних мереж, перегляду новин. Прокинулись, подякуйте за те, що ви живі, що ваше серце б’ється. Дякуйте не тільки собі, але і іншим – це відмінний спосіб помічати скільки хорошого є. Спілкуйтеся з людьми, які більше зосереджені на позиві.
Розуміння сенсу свого життя. Я розумію своє місце у світі, що я можу робити в даний час, чи що я роблю, для чого це роблю? Я розумію куди іду і це вже про духовну сферу. Тут і творчі роздуми, наше уявлення про майбутнє, мрії, віра у майбутнє, віра у Творця. Це якраз дуже важлива внутрішня опора, яка завжди залишається із нами.
Пам’ятаємо про добре і турботливе відношення до себе. Замість самокритики теплі і підтримуючі слова. Ставтеся до себе як до хорошого друга. Це відмінна точка психологічної опори! Ми особливо відчуваємо внутрішню стійкість, коли у ладу із собою.
