Ідеально виконана робота, ідеальний зовнішній вигляд, ідеальний порядок вдома, уважність до дрібних деталей…- що тут поганого? Часто люди пишаються тим, що можуть назвати себе перфекціоністами. Та коли розібратися глибше з цим питанням, то, насправді, правда інша.
Перфекціоніст критично відноситься до себе, ставить завищені вимоги, стандарти, яким насправді не можливо відповідати. Його мозок налаштований на нескінченний пошук помилок і недоліків, тому перфекціоніст завжди знаходиться в напруженому стані. Через деякий час він починає задихатися від власних очікувань, йому стає страшно.
Прагнучи довести будь-яку справу до ідеалу, перфекціоністи постійно відчувають сумніви в якості виконаної роботи. Вкрай чутливі до критики і практично не мають можливості відчувати задоволення від результатів своєї діяльності через переконання, що вона виконана недостатньо добре.
Через страх зробити неідеально завдання, перфекціоністи часто вирішують краще не приступати до нього. І в результаті чого, людина довший час сидить на місці, ніяк не розвивається, при чому у неї є, як і здібності так і талант для розвитку та росту.
Вони ставлять завищені вимоги і знаходять недоліки не тільки в себе, але і в інших. Постійно порівнюють себе з кимось, а це породжує руйнівне почуття – заздрість.
Рано чи пізно перфекціоністи починають відчувати втому і безнадію. Часто, на тлі хронічного стресу виникає виснаження організму і в результаті різні проблеми зі здоров’ям: головні болі, слабкість, загострення хронічних захворювань, серйозні тривожні та депресивні розлади.