Тіньова частина особистості. Що ми приховуємо

В кожної людини є тіньова сторона особистості. Це та неідеальна частина, яку ми частіше наприймаємо в собі і стараємося приховати від усіх. Опис темної сторони людської природи появився завдяки працям Карла Юнга.

Юнг писав, що тіньова частина або Тінь – це несвідомі бажання, не сумісні з соціальними стандартами. Все те, що нам не подобається в інших- присутнє у нас, тільки неприйняте, подавлене і приховане нами. Разом з цим у Тіні є також світла сторона: ті якості, сильні сторони, якими ми захоплюємося, які ми бачимо у інших, властиві і нам, головне їх розвивати.

Річ у тому, що коли ми відмовляємося бачити в собі не найкращу частину, вона починає нами керувати. І навпаки, все, на що потрапляє світло нашого прийняття, стає легше, краще і поступово краща частина стає ще сильнішою!

Відкриття тіні відбувається тоді, коли людина має багато внутрішнього дискомфорту. Щось відбувається, але вона не може зрозуміти, чому в неї ніколи немає настрою, чому трапляються різкі емоційні спалахи, звідки почалося почуття образи та обурення. Вона пригнічує свої бажання, але навіть не помічає цього, бо треба «тримати обличчя» і бути добрим.

Уявіть маленьку дитину, якій одного разу батьки сказали: «Ти не повинен плакати, ти ж хлопчик!» або «Ти ж дівчинка, ти маєш бути дуже скромною».

Батьки, намагаючись убезпечити дитину, підлаштовують її під той соціум, де вона живе. Це важливо і потрібно, щоб сформувати ту особу, яку Юнг називав Персоною — саме вона допомагає встановлювати контакт, підлаштовуватись під різний контекст, бути частиною великого цілого. Без цього людина б не вижила.

Таким чином, все заборонене та заблоковане відкладається у тіньову частину нашої особистості. Воно там знаходиться доти, доки якась стресова ситуація не виверне нас назовні. Але іноді «вибух» може статися і від того, що наш тіньовий резервуар перевантажений.

Щоб доторкнутися до себе справжнього, важливий чесний погляд, поспостерігати за собою та побачити себе цілком, в тому числі і ті сторони на які важко та не хочеться дивитися. Оскільки, приймаючи свої слабкості, недоліки та недосконалості, без самозвинувачення, ми знаходимо внутрішнє право бути собою.