Для багатьох людей діагноз «розлад особистості» може викликати настороженість або навіть лякати. Часто це пов’язано з тим, що не зовсім зрозуміло, що саме означає цей діагноз, як він проявляється і чи можна з цим щось робити.
Розлад особистості — це не просто «складний характер» чи набір рис, які комусь не подобаються. Насамперед це про те, як ми почуваємося у певних життєвих ситуаціях, як переживаємо себе, інших людей, стосунки, зміни, стрес і труднощі та як усе це впливає на нас загалом.
Як ми переживаємо складні ситуації
Усім нам критика може бути неприємною і навіть болючою. Ми можемо важко переживати конфлікти, невизначеність, віддалення близької людини, розчарування або зміни в житті.
Можемо тривожитися, злитися, сумувати, почуватися розгубленими чи невпевненими.
Але якщо наша особистість достатньо стійка, через певний час ми зазвичай можемо повернутися до внутрішньої рівноваги. Подумати про те, що сталося, подивитися на ситуацію ширше, допустити різні пояснення, пристосуватися до нових обставин.
Наприклад, якщо близька людина стала більш віддаленою, це може викликати тривогу чи образу. Але ми можемо подумати, що вона втомилася, має свої труднощі або просто потребує більше простору.
Тобто переживання залишається неприємним, але воно не повністю визначає те, як ми бачимо ситуацію.
При розладі особистості це може відбуватися інакше.
Віддалення партнера може переживатися як відкидання. Критика — як сильне приниження або підтвердження того, що «зі мною щось не так». Зміни можуть викликати сильну тривогу, відчуття нестабільності чи втрати контролю.
І тоді значно складніше заспокоїтися, подивитися на ситуацію з різних сторін і пристосуватися до неї. Почуття можуть бути настільки сильними, що звужують можливість побачити інші варіанти того, що відбувається.
Через це ми можемо реагувати значно сильніше або діяти так, як сама ситуація не потребує. Можемо віддалятися, нападати, контролювати, вимагати підтверджень, знецінювати себе чи іншу людину, уникати ситуації або, навпаки, дуже сильно за неї триматися.
І тут важливо розуміти: проблема не в тому, що людина щось «неправильно» відчуває. Сильні почуття бувають у всіх.
Значення має те, наскільки ми можемо зрозуміти, що з нами відбувається, та обходитися зі своїми переживаннями так, щоб вони не визначали наші дії і не руйнували нас чи стосунки.
Чому реакції можуть ставати такими стійкими
При розладах особистості певні способи переживати себе, інших людей і складні ситуації стають досить стійкими та ригідними.
Тобто людині складніше змінити свою реакцію залежно від обставин, навіть якщо звичний спосіб уже не допомагає та постійно створює труднощі.
Велику роль у цьому відіграють психологічні захисти.
Захисти є у всіх нас. Вони допомагають психіці справлятися з почуттями, які в певний момент важко витримати. Проте при розладах особистості захисти, як правило, є дуже стійкими й автоматичними.
І тоді вони не лише захищають від складних переживань, а й можуть суттєво впливати на наше сприйняття реальності.
Наприклад, у момент сильного страху відкидання людині може бути важко побачити, що віддалення іншого має різні причини. Або під час критики — утримати одночасно думку, що вона могла в чомусь помилитися, але при цьому не є «поганою» чи неспроможною людиною.
У цей момент ситуація сприймається більш однозначно, переживання стають сильнішими, а разом із ними виникає і звичний спосіб реагування.
Саме тому ригідність стосується не лише поведінки. Вона проявляється в тому, як ми почуваємося, як пояснюємо собі те, що відбувається, як захищаємося від складних почуттів і як уже на основі цього діємо.
Коли в житті повторюються схожі сценарії
Іноді це стає помітно не тільки в окремих ситуаціях, а й у тому, що людина знову і знову опиняється у схожих життєвих сценаріях.
Наприклад, обирає схожих партнерів, потрапляє у подібні конфлікти, переживає однакові розчарування або знову стикається з відчуттям, що її не цінують, не розуміють чи відкидають.
Сфера може змінюватися — стосунки, робота, дружба, — але сам сценарій залишається дуже схожим.
Іноді людина вже добре бачить цю закономірність. Розуміє, що «зі мною це постійно повторюється», знає, як хотіла б діяти наступного разу, але коли опиняється у подібній ситуації, знову почувається і реагує майже так само.
Саме тому одного розуміння своїх проблем часто недостатньо.
Коли певні способи переживати себе та інших, захищатися і реагувати формувалися протягом багатьох років, вони не змінюються лише тому, що ми одного разу зрозуміли їх причину.
Чому особливо складно під час стресу і змін
У відносно стабільному житті людина з розладом особистості може почуватися і функціонувати досить добре. Працювати, будувати стосунки, справлятися з повсякденними справами.
Значно помітнішими труднощі часто стають під час стресу, у близьких стосунках або в періоди важливих змін.
Конфлікт, розрив стосунків, переїзд, зміна роботи, критика, невизначеність чи втрата звичної стабільності можуть значно сильніше порушувати внутрішню рівновагу.
Наприклад, одна людина після втрати роботи може тривожитися, сумніватися у собі, певний час почуватися розгубленою. Але поступово вона адаптується: починає розглядати інші можливості, змінює плани, шукає нову роботу.
Для іншої людини така сама ситуація може переживатися значно важче. Втрата роботи може означати не просто складну життєву подію, а переживатися як доказ власної неспроможності, повна втрата стабільності або відчуття, що все життя руйнується.
Тому важлива не лише сама ситуація, а те, наскільки сильно вона змінює наше відчуття себе і наскільки складно нам після цього адаптуватися.
Чи означають сильні переживання розлад особистості
Звісно, ні. Кожен із нас у певний період життя може переживати настільки сильний стрес, що стає менш гнучким, більш тривожним, чутливим чи різким у своїх реакціях.
Тому одна окрема ситуація, складні стосунки чи сильна емоційна реакція ще не означають наявність розладу особистості.
Важливіше дивитися на стійкість і повторюваність цих труднощів.
Чи повторюються схожі ситуації протягом багатьох років? Чи виникають подібні проблеми у різних стосунках? Наскільки складно адаптуватися до змін? Чи часто переживання стають набагато сильнішими, ніж сама ситуація? Чи вдається з часом подивитися на те, що відбулося, по-іншому?
Якщо певні труднощі постійно повторюються і значно впливають на стосунки, роботу, самопочуття та загалом на якість життя, це може бути приводом звернутися до спеціаліста і краще дослідити, що саме відбувається.
Розлади особистості можуть бути різними
Важливо також розуміти, що розлади особистості існують у певному спектрі. В однієї людини особистісні труднощі можуть бути відносно легкими і проявлятися переважно в близьких стосунках або під сильним стресом.
Інша людина може значно частіше переживати внутрішню нестабільність, труднощі у стосунках, проблеми з самооцінкою, сильні емоційні реакції та складність пристосовуватися до змін.
Тому навіть люди з одним і тим самим діагнозом можуть дуже відрізнятися між собою.
Має значення не лише назва розладу, а й те, наскільки виражені особистісні порушення і наскільки вони впливають на життя людини.
Коли можуть проявлятися перші симптоми розладу особистості
Перші прояви розладу особистості можуть з’являтися вже в підлітковому віці, а окремі особливості — бути помітними ще раніше.
Саме в цей період певні способи реагування, ставлення до себе та інших можуть ставати більш вираженими і поступово закріплюватися. Проте важливо враховувати, що в підлітковому віці особистість ще активно формується.
Для підлітків загалом характерно гостріше реагувати на критику чи відкидання, бути більш нестабільними у ставленні до себе та інших. Різко змінювати оцінку ситуації, важко переживати конфлікти або віддалення друзів.
Тому окремі прояви ще не означають, що в підлітка є розлад особистості. Адже багато з них із дорослішанням, появою нового досвіду і розвитком здатності регулювати свої переживання стають менш вираженими.
Важливо звертати увагу не лише на самі прояви, а й на те, наскільки вони стійкі з часом. При розладах особистості ці труднощі мають більш стійкий характер і продовжують повторюватися в різних життєвих ситуаціях.
Чи можна лікувати розлади особистості
Так. Розлад особистості — це не стан, з яким нічого не можна зробити. Чим раніше людина звертається по допомогу, особливо в молодому віці, тим ефективнішою може бути терапія. Звісно, багато залежить і від того, наскільки виражені особистісні труднощі.
У психотерапії стійкі патерни поступово можуть змінюватися. Людина вчиться краще розуміти свої переживання, помічати власні реакції ще до того, як вони повністю її захоплюють, бачити ситуацію більш об’ємно і знаходити інші способи реагування.
З часом з’являється більше внутрішньої стійкості, психологічної гнучкості, спокою та задоволення від життя. Стає легше витримувати сильні почуття, зміни, розчарування, конфлікти, окремість іншої людини та невизначеність.
Одним із психотерапевтичних підходів із доказовою базою в роботі з розладами особистості є трансфер-фокусована психотерапія (TFP).
Це структурований психодинамічний підхід, який працює не лише з окремими симптомами, а й з більш глибокими процесами. Особлива увага приділяється тому, як звичні для людини способи переживати себе та взаємодіяти з іншими проявляються безпосередньо у терапевтичних стосунках.
Саме це дає можливість не просто говорити про них, а помічати й досліджувати їх безпосередньо в процесі терапії та поступово змінювати.
Як правило, така терапія є тривалою. Зазвичай вона триває більше року і важливо, щоб зустрічі відбувалися двічі на тиждень. Хоча, звісно, частота зустрічей також залежить від можливостей самої людини.
При більш виражених особистісних труднощах тривалість терапії залежить від того, наскільки широко вони впливають на різні сфери життя людини і які саме зміни потрібні. У таких випадках робота може тривати кілька років.
