Як страх призводить до претензій, самозвинувачення і страждання

Страх – це емоція, яка нам потрібна!

В результаті будь якого стресу наша перша реакція це страх, замирання, а вже пізніше агресія, при якій виникає реакція «бий» або «біжи», що допомагає нам в небезпечній ситуації.

Разом з тим, тривале перебування в цій емоції починає руйнувати особистість. А зараз більшість людей перебувають у тривалому стані побоювання, сумнівів, відчувають страх за майбутнє. Такий стан блокує нашу активність, забирає багато нашої енергії. А нам важливо по тихеньку діяти.

Коли ми стикаємося з загрозою, ми впливаємо на набагато менше процесів, від нас набагато менше залежить. У нас виникає відчуття, що ми зовсім не контролюємо своє життя. Це нормально. Та коли такий стан триває довго, тоді ми або нічого не робимо, або намагаємося змусити себе робити те, що робили колись, або те чого ми б хотіли. Але обставини змінилися і багато чого ми вже не можемо робити, так як це  робили раніше, багато можливостей втрачено.

Ось цей стан вразливості приводить до того, що людина починає сама себе атакувати або починає нападати на інших. Людина не може змиритись з тим, що її можливості зменшились, відчуває себе негідною, самооцінка падає, і щоб хоч якось відчути себе краще, компенсувати те, що вона нічого не робить, чи робить недостатньо, починає критикувати та звинувачувати інших, шукати у них недоліки, пред’являти претензії.

Або навпаки, займається самобичуванням, нападає на себе, починає звинувачувати, знецінювати себе, щоб менше відчувати провину, за те, що не може повернути як було раніше. Але від цього їй не стає легше, а тільки гірше.

Коли ми приймаємо свій страх, у нас зникають претензії і ми розуміємо, що зараз у нас менше можливостей. Починаєм входити у цю реальність і ставити собі задачі, які відповідають тим можливостям, які є в даний час.