Як виховати дитину впевненою в собі

Як виховати дитину впевненою в собі

Ви любите свою дитину і хочете, щоб вона виросла впевненою, самодостатньою, успішною особистістю. Та у Вас виникають труднощі у вихованні, проблеми з поведінкою дитини. Ваша дитина не слухає Вас, закатує істерику, проявляє впертість, агресію, бунтує і Ви часто не знаєте, як поводитися і чого вона це робить.

На жаль, ні в школах, ні в інститутах нас не вчать, як виховувати дітей, щоб не нашкодити їх психологічному здоров’ю.

Та хочу запевнити Вас, що можна виховати дитину так, щоб забезпечити їй впевненість у майбутньому. Діти, які виховуються в розуміючій сім’ї, набагато впевненіші та у 2 рази успішніші, чим діти, які ростуть в сім’ї де батьки не знають, як поступати в тій чи іншій ситуації.

Давайте розглянемо основні помилки у вихованні дитини і їх альтернативні рішення.

  1. Любов за щось. Ми часто любимо дитину за те, коли вона робить щось правильно. І це не дивно, тому що вся наша ідеологічна і педагогічна система на протязі десятків років пропонувала нам такий спосіб любові.
  • Альтернатива. Потрібно вчитися безумовно любити. Безумовно – це без всяких умов, тобто «Я тебе люблю тому, що ти є, що народилась і живеш. Я можу сердитися на тебе, сваритися, бути незгідною з тобою, але я тебе люблю».
  1. Примус. Звичайна ситуація, дитина не хоче, а батьки змушують. Той кого часто змушують, живе у конфлікті з собою: з однієї сторони, він старається виконати все, щоб не було більше примусу, а з іншої сторони завжди супротивляться цьому. І тому важливо розуміти, що регулярно змушувати дитину, ми калічимо їх здорову волю, закладаємо в дитину звичкe страждати та терпіти або хворобливу тягу до над контролю.
  • Альтернатива. Тверде визначення нормальної, батьківської позиції з прийняттям Ваших почуттів, наприклад: «Я розумію, що ти не любиш вставати так рано,проте в школі починаються уроки з 8 ранку і тому тобі пора».
  1. Покарання. Несправедливе покарання породжує тільки злість, образу, обурення, така дитина часто стає насильником або жертвою.
  • Альтернатива. Покарання має бути, але в межах норми, тобто без насильницьких дій. Спочатку потрібно обговорити ситуацію, відзначити почуття, наміри та тоді вибирати форму та термін. З дітьми обв’язко, встановлювати кордони дозволеного і пояснювати, які можуть бути наслідки тієї чи іншої ситуації.
  1. Погрози. Коли ми самі не віримо в силу нашого батьківського впливу, це приводить до того, що ми починаємо залякувати своїх дітей. Дитина, якій часто погрожують, живе у страху бути покиненою.
  • Альтернатива. Спокійна впевненість і твердість в рішеннях, віра в те що дитина справиться з усіма обставинами, які пропонує життя. А якщо буде важко справитися з чимось, то ми її допоможемо і підтримаємо.
  1. Критика. Батьки, які критикують своїх дітей, вірять в те, що критика заставить дітей стати кращими. Така дитина виростає залежною від чужих оцінок і така дитина завжди незадоволена собою, щоб вона не зробила.
  • Альтернатива. Навчати дитину самій оцінювати свою діяльність. Важливо підтримувати дитину і здатність отримувати задоволення від процесу. Наприклад: «Раніше ти цього не вмів, а тепер вмієш все краще і краще».
  1. Похвала. Дитина, яку багато хвалять, буде так сильно залежати від думки інших, як і та яку критикують. Регулярна похвала, забирає у дитини свободу, свободу робити помилки, пробувати і вчитися і засвоювати поступово.
  • Альтернатива. Не оцінювати, а цікавитися, захоплюватися, дозволяти дитині самій оцінювати, запитувати, які почуття від цього виникають, які асоціації, відчуття, бажання, що корисного? Говорити про свої почуття: «Мені цікаво про, що ти думав, коли малював» або «Я захоплююсь твоєю роботою».
  1. Ігнорування. Всі думають, що ігнорування це менш агресивний і шкідливий акт для психіки дитини. Про те це не так, тому, що дитина, яку ігнорують відчуває страх — страх не вижити або залишитися без батьківської турботи. Така дитина вчиться пасивної агресії, втрачає впевненість бути любимою, відмовляється від своїх бажань, почуттів завжди підлаштовується під інших.
  • Альтернатива. Проявляти свої почуття, наприклад: «Я сильно злюся, що не можу зараз говорити, коли заспокоюся поговоримо”.

Любов і прихильність – це основи щастя. Демонструючи дітям свою любов щодня, ми даємо їм віру і впевненість в собі та житті!