Як може гіперопіка нашкодити дитині

Всі ми знаємо, що гіперопіка – це надмірна турбота про дітей. Але чи знаємо до чого призводить надмірна турбота?

Батьки думають, що вирішувати і роботи все за дитину, то це іде їм на користь. Та насправді це не так, цим вони забирають у дитини можливість вчитися особистому досвіду.

Батьки думають, що в них добрі наміри і не розуміють, що вирішують проблеми дитини, з якими вона могла б упоратися й сама. Вони ставляться до дитини, як до маленької, змушуючи її відчувати свою нездатність самій спланувати свої дії.

Приділяти багато уваги потрібно до певного віку і це до 1,5 – 2 р. А дальше варто дотримуватися тонкої межі, щоб скеровувати своїх дітей та допомагати їм в їхньому розвитку, давати їм можливість навчатися навичкам самостійності.

У дитини, про яку надмірно турбуються, на несвідомому рівні складається враження, що вона ні нащо нездатна. Такі діти бувають тривожними, можуть бути замкнутими, їх невпевненість може викликати багато гніву.

Часто ці діти відстають у соціальному й емоційному розвитку та їм важко адаптовуватися до нових обставин. Вони невпевнені в собі, не проявляють ініціативності, не вміють справлятися з життєвими труднощами.

Часто зазнають поразки, тому що не володіють необхідними навичками, щоб справитися з певною ситуацією та досягти успіху.

Виростають незрілими особистостями, тому не знають, як брати відповідальність за своє життя. Вони залежні від свого оточення і можуть пред’являти претензії іншим. Вважають, що інші мають вирішувати і робити за них, так як робили батьки.

У стосунках такі діти надзвичайно пасивні, тому що до цього були привчені у сім’ї, їх партнер завжди домінує. Це можуть бути не рівні і образливі взаємини.

Діти таких батьків зазнають невдачі в багатьох життєвих сферах. Вони часто дотримуються своєї інфантильної позиції до того часу, поки змінюватися стає вже пізно. Їх батьки не розуміють, що завдають шкоди своїм дітям. Тому звертайте увагу на свій стиль виховання.

Великим подарунком, отриманим від батьків є віра, впевненість у собі та покладання на свої сили. Любіть своїх дітей, довіряйте їм, підтримуйте, поважайте у їх виборі, давайте право на помилки. Плавно допоможіть дітям вирости самостійними і незалежними.

Лиш будучи самостійною, впевненою у своїх силах, людина стає цілісною, щасливою і добивається успіху.