Сепарація – це природний, емоційний процес відділення дитини від батьків, їх впливу, щоб стати незалежною, повноцінною особистістю у всіх сферах життя. Це не про розрив зв’язку з батьками, не про сварки чи конфлікти з ними.
Проте в момент сепарації конфлікти можуть загострюватися. Переїзд від батьків не завжди говорить про повну сепарацію, хоча він може сприяти її – це тільки частина великого і комплексного процесу.
Іноді батьки залишилися за 1000 кілометрів, а то й зовсім померли, а залежність від них залишилася. Людина постійно шукає на кого б проектувати батьківську фігуру.
Сепарація насамперед проходить всередині. І це відділення від переконань, думок, бажань, поглядів, моделей поведінки, сценаріїв батьків, якщо вони не відповідають поглядам, бажанням, думкам самої людини.
Це здатність турбуватися про себе, розуміти себе, свої потреби, вміння бути собою і бути автором свого життя. Робити власний вибір і приймати рішення в незалежності від схвалення чи несхвалення батьків. При чому розуміти, приймати і поважати точку зору батьків, проте спиратися на свою думку.
Чим краще, глибше ми розуміємо процес сепарації, тим нам легше і швидше її проходити. Від того, як ми пройшли сепарацію від батьків, буде залежати, як ми будемо будувати свої стосунки з іншими. Насамперед з партнером, друзями, колегами так і з неживими об’єктами, роботою, грошима…
Сепарація – це тільки про стосунки з батьками. Це один із аспектів. Процес сепарації відбувається з нами все життя. Ми завжди із ним стикаємося, коли виходимо із старого та ідемо у щось нове. Для цього потрібно вміти відпускати та проводити межі між старим і новим. Усередині себе та зовні.
Як проявляються труднощі із сепарацією?
♦️ Проблеми з особистими межами. Важко говорити “ні”. Складно відокремлювати свої бажання від чужих – незрозуміло, чого я хочу.
♦️ Хочеться бути гарною та зручною для інших. Часто йду на поступки оточуючим всупереч своїм бажанням. Або навпаки, пригнічую інших, поступаю як вважаю за потрібне, не зважаючи ні на кого.
♦️ Мені часто дають непрохані поради, або я даю їх іншим. Або всі разом. Хочеться начебто рятувати та допомагати іншим навіть там, де мене про це не просять.
♦️ Я можу бути нав’язливою. Або мені хтось часто нав’язується, і я не можу цю людину зупинити.
♦️ Залежність від чужої думки. Ми всі залежні від чужої думки, питання ступеня.
♦️ Постійні сумніви у собі, недовіра до себе. Як правильно – так чи не так? Це нормально чи ні? Часто виникає проблема з вибором. Не знаю, що вибрати, як вчинити.
♦️ Нав’язливі думки та стани. Прийшла тривога і я не можу з нею впоратися, від неї відокремитися. Або мене турбує нав’язлива думка. Іноді психосоматика.
♦️ Всі види залежності. В тому числі співзалежні стосунки. Людина хоче піти від цього первинного об’єкту, від мами, при цьому попадає у пастку і стає залежною уже від іншої мами. Тобто проектує свою маму на живий або неживий об’єкт, зливається із ним.
Ці ознаки можуть проявлятися не цілком у житті, а в якихось сферах чи ситуаціях.
Сепаруватися від батьків можна і важливо у любому віці. Це поступовий процес, який вимагає плавного руху.
Як можна сепаруватися, розповідаю у відео. Приємного перегляду.
